Народний артист України Василь Нечепа. Про кобзарські мандри.
Мої кобзарські мандри останні десять років були за межами західної Європи. Перед тим впродовж десяти років я постійно у вільний від моїх філармонійних концертів час постійно співав там, але до деяких країн я тоді не доїхав. Тепер я мав можливість співати в Угорщині, Іспанії та Італії. Мета моїх кобзарських виступів незмінна: доносити до людей всього світу правдиву інформацію про Україну і збирати докупи українців, які загубились у широкому світовому просторі та й в Україні. Цього року я розпочав мистецьку акцію в Угорщині, яку присвячую 70-річчю завершення Другої світової війни. Перша гвардійська армія, розквартирована у Чернігові, визволяла Будапешт. Серед визволителів міста був чернігівець, славний музикант і мій учитель Леонід Пашин, якому цього року 90 років від дня народження. Музею «Терор» у Будапешті маємо намір подарувати меморіальну медаль. Автор Михайло Белень, який створив меморіальну дошку Леоніду Пашину у Чернігові, розробив медаль Леоніда Пашина. Там міститься інформація про жахіття фашизму і комунізмі. Медаль подаруємо і Чернігівському історичному музею.
Українці народ висококультурний, працьовитий, талановитий і жертовний. В усі часи збирались великим загалом для порятунку та підтримки людей, якщо якесь горе трапилось. Відбудовували постраждалим будинки, бігли з відрами, коли щось горіло. Так бігли з відрам і в Чорнобилі коли там велика біда сталась, а потім великим зусиллям збирали кошти на всьому зеленому просторі для порятунку.
Я кошти на такі потреби заробляю концертами. Впродовж десяти років збирав люд для допомоги дітям Чорнобиля. Ні сотнями тон ліків, ні десятками мільйонів доларів це не оцінити. Люд зібрався до сім’ї. Тепер оце знову розпочинаю поряд з духовними ще й матеріальними питаннями займатися. В Україні війна і всі свідомі українці об’єднались для боротьби з ворогом.
Виступаючи у Київському військовому госпіталі, я познайомився з бійцем-контрактником 79 окремої десантної дивізії Сергієм Ільницьким. Цього року будемо вітати його з двадцятиріччям. 11 липня 2014 року біля кордону в Луганській області його було поранено. Діагноз – вичленення тазобедреного суглобу лівої ноги. Родом із Миколаєва.
Я переговорив з його мамою і сповістив їй що хочу якось допомагати її сину, бо сам на війну вже за віком не піду, син теж воювати не може, а онук ще малий.
Від бійця і від мами дістав згоду і, нічого їм не обіцяючи, вирушив 30 вересня 2014 року у мандри Європою. Був у Бельгії, Угорщині, Іспанії, Франції та Італії аж до 5 грудня. Комерційних концертів я не організовував, виступав здебільшого з благодійними концертами по школах та храмах.
Всюди люди збирають кошти на АТО. Ця поїздка обійшлась в добру копійку. Але все профінансувала моя дочка Тетяна. Вона збирає багато речей і коштів як волонтер і передає в АТО.
Подорожуючи Європою впродовж двох місяців, клініку для встановлення багатофункціонального протезу ми не знайшли. Є в США у місті Оклахома-Сіті фірма «Саболіч» яка робить відомі в усьому світі протези. Я добре знайомий з цією фірмою. Вони мені розповіли і показали, як створюють і виготовляють протези. Часто навіть не розпізнаєш зраз,у яка нога не своя. Цей протез при вчасному професійному обслуговуванні може працювати десятиріччями. В головному офісі фірми я бачив фото та медалі чемпіонів параолімпійських змагань. А Сергій Ільницькй тепер мріє про змагання як параолімпієць. З Миколаєва нікуди їхати не збирається, бо саме там є центр підготовки для таких спортсменів.
За час моїх мандрів у Києві наш протезист Олександр Павлович Стеценко поставив Сергію перший в Україні протез. Фінансування державне. На наших очах наш бієць ходити почав зразу з милицями, а потім без них. Комплектуючі з США, Італії та Німеччини.
Вітаючи Сергія Ільницького з Новим Роком я застав у клініці Олександра Стеценка ще одного бійця Романа Федорина, родом з Рівненської області. Цього контрактника-зв’язківця 55 бригади зв’язку поранено 8 липня 2014 року під містом Щастя Луганської області. Діагноз – вичленення тазобедреного суглобу правої ноги. Йому теж буде встановлено державний протез з обслуговуванням державним на два роки. Час у нас є. понад два роки.
Тепер мені легше буде розпочати роботу по придбанню протеза. Професійний протезист Олександр Стеценко допоможе укласти угоду з якоюсь фірмою. Ми відкриємо там рахунок. Уклавши угоду, почнемо збирати та заробляти кошти.
Один рахунок у Столиці Іспанії вже відкрито в школі «Дивосвіт». Там велику роботу організаційну проводить голова української громади Юрій Чопик. Йому та іншим активістам велика подяка. Дякую Владиці української греко-католицької церкви з Риму та отцю Івану, а також отцю Юрію з міста Новара в Італії. Вони на кожній Божій службі моляться за Сергія Новицького, ще й кошти на дорогу зібрали. Зібрані та зароблені кошти можна буде витратити тільки на протези. Вартість однієї ноги від одного долара з п’ятьма нулями до 1 млн. доларів.
Сергію у його побутових справах я буду сам допомагати. Є багато людей, які вже йому допомагають. Обидва бійці вступили до Національного університету ім. Т.Г. Шевченка у м. Києві. Життя попереду. Бажаючі можуть долучитись до фінансування встановлення протезу.
РІК 200-РІЧЧЯ ВІД ДНЯ НАРОДЖЕННЯ ТАРАСА ГРИГОРОВИЧА ШЕВЧЕНКА ПРОДОВЖУЄТЬСЯ
У своїх виступах, крім Шевченка я розповідаю про інших ювілярів - діячів української культури: Леоніда Отрюха -85 років, Олександра Довженка – 120 років, Олександра Корнієвського – 125 років,
Михайла Коцюбинського – 150 років від народження. Ще й про славні ювілеї. Скажімо, 355 років, як ми розбили стотисячне московське військо під Конотопом у селі Соснівка. До речі, Президентський Указ про Національний музей під Конотопом є, але жодного цвяха у цей музей ми ще не забили. Ми ще не при повній владі на своїй землі.
Передав свої компакт-диски всім українським школам в Іспанії. У Барселоні заспівав. В Іспанії у Каталонії політичні проблеми були по відділенню від Іспанії, тому вся Барселона у жовтні була забита іспанською поліцією. А в Будапешті знову масові майдани проти кремлівського царства. Тепер москалям танками туди не добратись.
Українська громада зі своїм прапором відстоює свою правду і в Іспанії, а їх б,ють оснащені дубинками рокери. Так проплачені іспанські комуністи агресорів наших там захищають. Наші хлопці в рукопашному бою перемогли в Барселоні, та одного бійця ледь не загубили, ще й сьогодні лежить у Барселонській лікарні. Подібні наскоки на українців відбулися і в Мадриді.
Францію я відвідав не вперше. Раніше багато їздив по всій Франції, коли збирав кошти для дітей Чорнобиля. Тепер співав у Старій фортеці у Марселі, яка знаходиться на мурах старого храму 13 століття. Взагалі я переконався, що свою історичну спадщину люди в усьому світі найчастіше збирають у фортецях. Люди воюють тисячоліттями.
В Італії, куди мені дуже кортіло, та й кликали мене туди давненько, я наспівався. Ще й на конкурсі у Неаполі переміг. У місті Савона співав для українців у величному храмі в центрі міста та в історичному меморіалі. Наступним було місто Ла Спеція. Це така казкова місцина на березі моря – місто-порт, яке кличе до себе туристів. Тут Христофор Колумб подорожував понад берегами. У цій історичній частині я співав для туристів. А вже в листопаді виступаючи у величному храмі в Мілані на службі Божій Владика української грекокатолицької церкви разом з прихожанами молився за бійця Сергія Новицького, який ногу втратив на війні. Дякуємо отцю Івану з Риму та отцю Юрію з міста Новара. На всіх службах божих моляться за бійців наших, ще й на дорогу зібрали.
Я впевнився, що завдяки інтернету, де б не виходив на площах міст, а я завжди ходжу у вишиванках, до мене підходили люди, які мене знають. Зараз мільйони людей, які живуть за межами України вболівають за долю України і її культуру.
Співав у Римі в Колізеї, де людей тисячі. Український прапор і рушник зразу збирали під спів натовп людей. Якщо при цьому не збираєш кошти, то в Італії уважно і поліція слухає, ще й аплодують.
У Ватикані на Площі Святого Петра якісь ремонтні роботи. До храму Святого Петра і площі цієї найменшої у світі держави (40га) безперервно ідуть сотні тисяч людей. Як же не поспівати у такому знаному місці! Тисячі людей з фотоапаратами та відеокамерами. Я співав при вході до храму на площі. Людей метушня. Слухають уважно, не знаючи нашої мови. При виході з площі мене просили ще співати, а сісти нема куди. Я вперше у житті розпочав співати у супроводі кобзи стоячи, без ніяких підставок і без ремінця. Права рука бере всі акорди, а ось (бунти)баси деякі пропускав, бо ліва рука триває кобзу.
На все життя запам’ятається спів у театрі в Помпеї. Про це місто весь світ пам,ятає впродовж двох тисячоліть. Це місто, збудоване в першому тисячолітті до нашої ери, проіснувало лише до 79 року нашої ери. Впродовж понад семисот років раби будували там царство. Гора Везувій розлютувалася на колонізаторів і знищила вулканом все, що біля її знаходилось. Це унікальний музей-місто стоїть до сьогодні зруйнованим. Кам,яні споруди здебільшого лишились, а ось верхні дерев,яні забудови тоді згоріли. Щось казково-загадкове є в цьому місті. Впродовж тривалого часу від 1748 року відкрито розкопками 2/3 міста. Збереглися мозаїки та стінописи на храмах, приватні будинки, храми з її басейнами та кімнатами відпочинку для масажів.
Збереглися будівлі та вказівники на тротуарах до нічних клубів для кохання. Здається мені, що найкраще зберігся саме театр. Він не мав стелі, тому всі свої акустичні можливості демонструє сьогодні. Це щось дивовижне. Нічого подібного я не бачив у своєму житті і не чув. Слухачі, люди з усього світу як заворожені слухали кобзу і спів.
Після того, як усі розійшлися, я ще раз повернувся до цього театру і співав, і грав, вслухаючись. Ніби радіоакустика встановлена. Так з усіх ярусів формується звук до центру театральної арени. Я співав з прапором і рушником всередині театру. Кажуть, що в таких театрах вмонтовували під кам,яними сидіннями великі посудини, які реагували і підсилювали кожен звук. Так будували театри вчені акустики ще до нашої ери. Обов,язково доберусь туди, ще раз і організую концерт для українців, які там проживають. Місто Помпея розташоване близько до Неаполя, де я готувався до конкурсу.
