Людина створена для щастя. Віталій Жолобов.

Юрій Гагарін при першій зустрічі зі мною, потиснувши руку і посміхнувшись, сказав:
«Ви також перший космонавт!» На мій подив, додавши:
«Ви - перший космонавт з вусами!»

ХХ століття відкрило перед людством космічні простори. Підкорення їх стало справою життя багатьох українців. Низько вклоняюсь пам’яті першого космонавта Незалежної України Леоніда Каденюка, наголошував, що він далеко не перший українець у космосі. Ми – українці, були біля самих витоків ідеї освоєння космосу. Вчені Олександр Засядько, Микола Кибальчич, Юрій Кондратюк, Сергій Корольов, Валентин Глушко, Гліб Лозино-Лозинський, Михайло Янгель, Володимир Челомей, космонавти Павло Попович, Георгій Береговий, Віталій Жолобов – великі сини України!

Сьогодні у нас в гостях льотчик-космонавт СРСР, генерал-лейтенант авіації, Герой Радянського Союзу, заслужений майстер спорту СРСР, президент науково-винахідницького судна «Космонавт Юрій Гагарін», академік Транспортної академії України, екс-заступник генерального директора Національного космічного агентства України, президент Аерокосмічного товариства України, президент Всеукраїнського об’єднання «Слава», надзвичайно харизматичний представник космічного загону, Віталій Михайлович Жолобов – єдиний космонавт, хто живе і працює з нами, в Києві.

В давній Греції природнім було активне довголіття, підтримували хорошу фізичную форму в будь-якому віці. За рескриптом царя Сервія Тулія в античні часи юнаками називали чоловіків до 45 років. Ви в чудовій фізичній формі, дасте фору будь-якому 45-річному «юнакові». Віталію Михайлович, як Вам це вдається? Це – батьківські гени чи роки тренувань?

І те й інше: мої діди і батьки – довгожителі, бодрість духу підтримували всупереч всім випробуванням долі. До останнього трудились, ходили по землі на своїх двох. Як і вони, я намагаюсь тримати завзятість духу, та й тіло моє і зараз кидає мене через моря-океани. Завжди вабили мандри по воді, сушею, в міжзоряні далі – всюду, і скрізь мене зустрічали незабутні враження, хороші люди! Якщо мені, грішному, і доведеться шукати розради у чомусь, то хай це буде впевненість, що роки життя, сподівавсь, і зараз далеко не останні – я не гаяв марно: створив свій характер, який багато в чому визначив мою долю; злітав у космос, пізнав ціну справжньої дружби, створив сім’ю. В дітях та онуках горить жаринка мого життя, в якому, думать, чимало звершень.

Так! Звершень багато. І Ви продовжуєте творити: спільно з ученими Харківської медичної академії післядипломної освіти, з фахівцями міністерства Охорони здоров’я України і Державного управління з надзвичайних ситуацій України підготовлена книга «Інновації у медико-психологіченій реабілітації учасників бойових дій і постраждалих внаслідок надзвичайних ситуацій в умовах санаторно-курортих закладів».

Так. І ще разом з ученими Національного антарктичного наукового центру МОН України. Це будуть «Методичні вказівки», дуже потрібна книга. При підготовці космонавтів до польоту в космос чимало часу приділялось вивченню медицини, особливо наданню само- і взаємодопомоги. Здавали навіть державний іспит з медицини. Був такий напрям – виживання за різних екстремальних умов. В американців є безліч шкіл з подібними програмами, які діють на Алясці, в Сахарі. Але у них – тільки для льотчиків. А я переконував маршала В.Г.Куликова, що це необхідно всім, а не лише літаючим родам військ, як у Штатах: кожен має вміти вижити, в яке б пекло не потрапив. Це важливо ще й тому, що психологічні негаразди іноді тягнуть за собою проблеми близьких людей, навіть їх смерть.

«Земля в ілюмінаторі, Земля в ілюмінаторі…» Розумію, що словами не висловиш, та все ж, що спадає на думку, якщо дивитись на неї з космічної висоти?

Земля красива надзвичайно! Це – ніжна, блакитна планета. Кордонів не видно, а тільки красуня – Земля. Юрій Гагарін, побачивши її вперше з космосу, вигукнув: «Яка краса!» Коли бачиш її в ілюмінатор, думаєш, що там, на землі люди не лише працюють чи відпочивають, а ще й воюють. Хтось сіє пшеницю, а хтось – зерна ворожнечі, ненависті. Такий смуток огортає душу! Комусь не дано відчути, що жити на планеті Земля – щастя. Зібрати б усіх таких і закинуть б їх в космос без повернення на землю. Безкінечні земні конфлікти – навіщо вони? Людина створена для щастя. Невже так важко жити в мирі і любові, на радість собі та іншим?

Л. К. Каденюк в своїй книзі «Місія – Космос» писав, якщо б інопланетяни стежили за нами, вони би знали, що ми не такі вже й погані. Чи було у Вас відчуття, що само Небо Вам допомагає?

Насправді нам дано лиш уявляти, що було б, якби…»

За що могли відрахувати із загону космонавтів претендентів на політ у космос?

По-різному, одного медики «забракували», бо його організм реагував на центрифугу, тільки-но він до неї наближався. А іншого відрахували за те, що маршалові, який викликав нас на відвертість, поставив крамольне питання: «Чому в нас лише одна партія?».

В своїй книзі «Зірка на імення Доля» Ви приводите слова льотчика-космонавта Генерала-полковника Германа Титова, що «кожен, хто не зовсім боягуз, може навчитися літати». Невже кожен? Це здається, неймовірно. У Вас – земний фах: Ви – інженер нафтовик, освоїли літак, навчились літати і стрибати з парашутом. І як вінець, найвищий здобуток - космічний політ. Живете з максимальною віддачою, щоб аж кипіла гаряча кров. Ви завжди по життю були максималістом?

Завжди пам’ятав, що ми, космонавти – лише люди на цій землі, і у космос летимо ради неї, щоб людям на землі жити ставало краще. І книгу свою хотів назвати «Ради тебе, Земле!» Але життя не лише моменти кипіння… Проходять роки, перш ніж достягнеш успіху, чи карколомно зміниться доля, яка ніби випробовує тебе на міцність. Та приходить день, коли доводиться починати жити заново. А, може, навпаки – доля змінюється, коли змінюєшся ти. На землі кожен має свою точку. Якщо виконуєш свої людські завдання – свою місію, робиш це залюбки – життя вдалось. У мене любов до праці – з діда-прадіда, справжніх сільських трударів. Творча праця – основне призначення людини, вона і тримає людину на землі. Повірте, решта: статки, влада, почесті – додаток до головного.

Космонавт РФ Геннадій Падалка на запитання що найважче в космічному польоті відповів: «Зберегти дружній мікроклімат в мікроколективі». Лікар, мандрівник і телеведучий Юрій Сенкевич, який, до речі, також готувався до польоту в космос, брав участь у складі інтернаціональної трансатлантичної експедиції Тура Хайєрдала у плаванні на папірусних човнах «Ра», «Ра-ІІ», «Тигрис» писав, що «в колективі, де знаходишся в замкненому просторі 24 години на добу кілька місяців, необхідна бодай ілюзія свободи, самотності. Хейердал розумів це; наказав, чтоб 2 години в день був час тиші: кожен учасник плавання сідав по різні боки судна, щоб один одного не бачити. Це психологічно разряджало обстановку. Особливо в кінці експедиції. Ваша підготовка до польоту в космос передбачала сурдокамеру – досить важке психологічне випробування. На Вашу думку, чи варто поміщати туди двох претендентів на спільний політ для тренування психологічної сумісності ?

Жоден політ не схожий на інший. Один екіпаж страждає від нестачі інформації, іншому бракує музики, кіно, читання. У нас, хоча й провели ми на орбіті майже 50 діб, вільного часу було обмаль. Нічого цього не хотілось. Водночас, в замкнутому просторі, ми так зголодніли за земними пахощами. Дуже кортіло понюхати щось рідне: часник, огірок... Добре, що були аерофлотівські серветки, насичені приємним лосьйоном... Понюхаєш її, і стає трохи легше.» Що ж стосується передчасного завершення програми – ми дочасно виконали майже всю роботу, лишалось відправити на Землю спецінформацію. Керівництво вирішило що доцільніше вчинити саме так.

У вас під час польоту виникла нештатна ситуація, коли Ви були на грані загибелі...

Аварійна ситуація була, і не одна, але що вже тепер гадати, чим це могло б закінчитись? Станція постійно літала у зорієнтованому стані. Аж раптом разом з пристикованим кораблем втратила керування... Це трапилось не з нашої вини – помилка Землі. Не виключались найтяжчі наслідки.

...Земля могла б врятувати Ваш екіпаж, якби щось сталося на орбіті?

Це зараз можна послати на виручку космічний човник, який пристикується до аварійної станції і забере екіпаж. Тоді орбітальні станції мали лише один стикувальний вузол, і якби човен, на якому ми прилетіли, виявився несправним, повернутися на Землю було б не можливо.

Скажіть, будь ласка, що сьогодні в Україні у сфері космонавтики ?

Головне – збережено кадровий та інтелектуальний потенціал галузі, сучасні технології, експериментальну та промислову бази. Тісна співпраця з Національною академією наук України створила унікальну космічну техніку, яка забезпечує участь в міжнародних проектах: «Морський старт», «Наземний старт», «Дніпро», «Антарес», «Вега», Міжнародна космічна станція та в багатьох наукових експериментах. З 1992 по 2019 р.р. 140 ракет-носіїв вітчизняного виробництва стартували з 6-х космодромів світу з 370 космічними апаратами на замовлення 25 країн світу. У 2014 року у зв’язку з анексією Криму та втратою можливості використання частини наземної космічної інфраструктури, ДКАУ провело необхідні заходи щодо забезпечення стабільної роботи наземних засобів у сфері дистанційного зондування Землі, геофізичного моніторингу, контролю космічного простору та супутникової навігації. Не зважаючи на це РН «Дніпро» вивів на орбіту 33 космічні апарати 17 країн світу та перший український наносупутник «Політан-1», виготовлений у Київському політехнічному інституті. У 2015 р. у Верховній Раді утворено депутатське об єднання «Україна – космічна держава»; Нас відвідала делегація НАСА на чолі з заступником керівника агентства В. Герстенмаєром. Відбувся ювілейний десятий пуск РН «Зеніт- ЗБіБ» в рамках проекту «Наземний старт». 2016 р. з космодрому США на о. Уоллопс успішно запущені модернізовані ракета-носій «Антарес» із транспортним космічним кораблем «Сігнус». Діє Державна космічна програма на 2018-2022 рр. Готується структурна перебудова галузі з метою підвищення ефективності її роботи в цілому, а також центрального апарату ДКАУ та окремих підприємств. Вносяться відповідні пропозиції до Уряду, готуються зміни до Законів України, які регулюють космічну діяльність України.

Яке майбутнє, на Вашу думку, має пілотована космонавтика в Україні?

У сфері дослідження космосу більше використовуються машини, ніж люди. Але, який би автомат людина не сконструювала, все одно це – плід її праці. Присутність людини при проведенні експерименту в космосі доцільна, оскільки за необхідності можна відразу ж щось поправити. Це виключено при роботі машин. Орбітальні польоти – окремий випадок. Є певні завдання, котрі підвладні автоматам, проте є й такі, де присутність людини вкрай необхідна. На жаль Україна ще дуже далека від подібних досягнень. Я не бачу ніяких планів на створення і розвиток у нас власної пілотованої космонавтики. Якщо Україна захоче послати в космос свого космонавта, їй доведеться звернутися до Росії, США або Китаю. У майбутньому, думаю, дослідження «глибокого» космосу вестиметься не окремою країною, а міжнародними корпораціями, оскільки це значно вигідніше. Не даремно останні десятиліття космічні екіпажі складаються з космонавтів різних країн.

Після польоту в космос Ви були помічником генерального директора НВО «Маяк», обирались депутатом Київміськради. В 1986 брали участь у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, очолювали Херсонську облраду, потім і облдержадміністрацію своєї рідної Херсонщини. Були заступником генерального директора Національного космічного агентства України. З 2002 року - президент Аерокосмічного товариства України. Такі віражі долі…

Просто я став новим Жолобовим, по-своєму цікавим друзям. Хто знайшов себе, уже нічого не втратить. Зрозумівши людину в собі, розумієш весь світ і життя набуває інших барв.

Всі Ваші друзі-космонавти живуть у Москві. Тут, в Києві з ким переважно підтримуєте дружні стосунки? Є вершини такої висоти? Кажуть, що гора з горою не сходяться…

• Господи, та для мене просто кумир Борис Євгенович Патон. Найрозумніша людина. Його емоції на обличчі не прочитаєш, але я знаю, що в душі у цієї людина. Він багато бачив, багато знає, багато увібрав від батька. Скільки зробив для Академії наук, сбереження її потенціалу, коли все рушилось на очах. А чи чує добрі слова на свою адресу? У ЗМІ погляньте – впору за голову хапатись, що там тільки не пишуть. Уже комусь, хто не вміє і собою до ладу керувати, подавай Академію. Вже він накерує!.. Ранить мене все це

А чи траплялися кумедні випадки на борту космічного корабля?

Так. Ось один до прикладу. На космічній станції перш, ніж лягти спати, я роздягнувся, скинув польотний костюм разом з прикріпленими до нього м’яким черевиками. Так робили завжди: прокидаєшся, влазиш в цей костюм прямо із взуттям і готовий до роботи. Того разу я прикріпив костюм поряд обіднього столу. І коли виплив з відсіку, де спав, мало не перелякався, побачивши людину в такому ж костюмі. У нас ще хтось на борту? І лише придивившись, збагнув, що то мій костюм виплив з місця, де я його лишив, розпрямився і вийшла людина з руками і ногами, тільки без голови.

Віталію Михайловичу, Ви завжди справляли враження на жінок: подруг глав дружніх держав та інших помітних персон. Іноді доходило до комічних ситуацій, як в Панамі, на Кубі та ін. Та й тепер вони пишуть Вам вірші, романси. Відкрийте таємницю: якою жінкою треба бути, щоб сподобатись Жолобову?

Я далеко не аскет. справді ціную товариські зв’язки. Але не будь з ким. І в коханні не всеїдний, вибагливий. Для меня красива жінка ще не означає: мені б таку. Важливо, чим наповнена краса, що випромінює, в якому чуттєвому світі живе її серце. Щасливий той, хто має справжнього друга на все життя, удвічі щасливіший той, хто знайшов цього друга у своїй дружині, як писав Франц Шуберт у щоденнику.

У Вас чудові доньки: старша Олена – у шлюбі з англійським космонавтом, молодша Анастасія – дружина чільника «Київстару». Як складаються стосунки між поколіннями?

Зять Ігорь – невтомний трудяга і чудова людина. Ні дня, а ні ночі: все – робота. Пам’ятаєте у Гьоте «Спочатку було діло…» Хіба що на риболовлю у вихідний та у відпустку – розрада. А так, якщо не в офісі, то містом мотається, то країною. Думає не тільки про себе. Якось чую по радіо: його «Київстар» надав велику суму для дітей-інвалідів у дім-інтернат у Черкасах. Діти хворі, покинуті, держава виділяє крихти на їх утримання. Ігоря це за душу взяло – сам повіз необхідне. Завжди залюбки дослухаюсь до його думки, для меня вона чимало важить. Радію, що наші взаємини довірливі, добрі. До написання книги «Зоря на імення Доля» мене надихнув його дружній імпульс, підтримка людини, з ким я на одній душевній хвилі, хоч і належимо ми до різних поколінь. Саме він переконав мене знову взятися за перо.

У цій книзі Ви обіцяли нам нові книги. Віталію Михайловичу, цей час настав: у книгарнях Ваші книги скінчились, тобто реклами в Інтернеті багато, а книг жодної немає. Вихід один – писати ще! В давньому Римі народ вимагав «Хліба і видовищ!». Наші потреби вищі: «Нову книгу Жолобова!»

Не знав, що всі мої книги розібрали. (Сміється) Приємно, що мене читають. Ну, що ж, побачимо, якщо випаде доля – напишемо ще.

Міжнародне громадське гуманітарне об’єднання «Ми-Українці» провело Інтернет-опитування населення по всій країні, хто на думку українців зробив багато для нашої держави, зміцнення її могуті, величі, престижу; утвердження її позицій на міжнародному рівні. Міжнародний громадський рейтинг «Прогрес миру» за великий вклад у розвиток Вітчизняної науки в галузі зміцнення ракетно-космічного потенціалу України, високі досягнення у створенні та втіленні у практику космічних систем і технологій, служіння ідеалам Миру і Прогресу Людства на планеті Земля Вас нагородили почесним знаком і дипломом «Зоряний орел». Це велике народне визнання Ваших заслуг. Нагорода «Прогрес миру» розроблена відомим реабілітологом і громадським діячем Ігорем Шестаком. За попередніми результатами були нагороджені Борис Патон, Дмитро Гнатюк, Леонід Каденюк. Подвиги мають бути відбиті у слові, історичні звершення набувають чіткішого усвідомлення, коли стають надбанням вдячних нащадків і прикладом для наслідування підростаючими поколінням.

Для довідки:

Загальні підсумки роботи
За роки існування Агентства реалізовано п ять Державних космічних програм, які сприяли розвитку космічної діяльності, установленню міжнародних контактів, виходу підприємств галузі на світовий ринок космічних послуг, здійсненню унікальних міжнародних проектів.
За цей час:

• сформовано ракетно-космічну галузь України;
• підготовлено сучасну правову базу (понад 140 законів України, указів Президента України, постанов Уряду) для роботи на світовому ринку та участі в масштабних космічних проектах;
• укладено угоди про співпрацю в космічній сфері з 24 країнами світу;
• утворено Національний центр управління та випробувань космічних засобів з потужною наземною інфраструктурою;
• підготовлено політ на шатлі «Колумбія» першого космонавта України Леоніда Каденюка;
• вперше під юрисдикцією України запущено КА «Січ-1», розроблено та виведено на орбіти супутники нового класу - «Мікрон», «ЄгіптСат-1», «Січ-2»;
• розроблено та освоєно у виробництві основну конструкцію першого ступеня РН «Антарес» та двигун верхнього ступеня РН «Вега»;
• розроблено власний космічний ракетний комплекс «Циклон-4» та виготовлено більшу частину його вузлів та агрегатів;
• розроблено сімейство перспективних ракет-носіїв «Маяк» на екологічно чистому паливі;
• розроблено сімейство нових ракетних двигунів;
• створено та відпрацьовано нову систему керування ракетою- носієм на базі безплатформної інерціальної навігаційної системи (БІМС).

Докладніше читайте на Інтернет-сторінці http://www.nkau.gov.ua/ua/