Народний кобзар Василь Нечепа: "Коли українці разом, то це велика непереможна сила."
З кобзарських мандрів із-за океану повернувся Народний артист України, Лауреат Шевченківської премії Василь Нечепа.
Редакція газети "Деснянська правда" запросила співака на розмову.
Кореспондент газети Валентина Науменко: "Розкажіть про свої подорожі та враження від поїздки."
Василь Нечепа: "Вражень дуже багато але то здається справа приватна. Подорожі Америкою у мене не вперше, з 1990року коли був у кругосвітньої подорожі, я постійно виступаю в Америці. Тепер можу доповісти, оспівав усі українські школи "Рідна школа" за списком який надали мені у Нью-Йорку в управлінні цих шкіл. Всього таких шкіл у 2001 році було 25. Побував у всіх штатах Америки. Велика держава."
Кореспондент: "Як організовуються ваші поїздки і хто їх фінансує?"
Це проект приватний, ніяких відряджень ніколи не мав, отже всі заходи проводжу за власний кошт. Їду туди звідки запрошення надходять. Літаки,готелі та все інше,при потребі, замовляє та проплачує моя дочка Тетяна. Вона волонтер. Постійно разом із своїм чоловіком шле посилки для потреб війни у штаб АТО. Я усі ці гастролі закордонні проводжу у вільний час від концертної роботи в Україні. Уже 35 столиць оспівав. Виконую концертні норми в чернігівській філармонії і подорожую. Минулого року оспівав сім європейських держав. Про всі ці мандри можна довідатися в мережі інтернету та Facebook на моїй сторінці. Тепер світ такий.
Кореспондент:"Хто запрошував цього разу?"
У квітні був запрошений до Канади для виступів перед школярами. У день мого від'їзду, 29 березня, прощались у Києві в музичній академії з Анатолієм Авдієвським. Там було прийнято рішення про вшанування цього видатного диригента, керівника хору імені Григорія Верьовки. Провели у Канаді сім благодійних концертів при свічках разом із школярами. Про ці концерти також можна дізнатися на сторінках газети"Хвиля Десни" в Інтернеті.
Кореспондент: "Є багато відомостей з мережі інтернету про ваші виступи в Америці."
Травень місяць я провів у Америці. Це був місяць моєї відпустки і завчасно було заплановано багато заходів. Я жив у Даласі, звідкіля зручно виїздить у всі кінці Америки. Зараз знову як і під час чорнобильської катастрофи люди збирають великі кошти в Україну на потреби війни. Нагадав під час виступів і про Чорнобиль коли збирали кошти на потреби війни у Даласі та околицях міста. 26 квітня 30 років цій сумній даті виповнилось. Потім мандрував через усю Каліфорнію. Треба було добиратися на кінець місяця на північ Америки у штат Вашингтон і Портленд. Але я розпочав мандри з самого півдня, з міста Сан-Дієґо. У Сан-Дієго жив і працював видатний бандурист Григорій Китастий, якому в Україні присвоєно звання "Герой України ". Заспівав школярам на тій сцені де співав славетний бандурист. Поруч з української домівкою проходив великий міжнародний фестиваль індіанського мистецтва. Нас запросили на цей фестиваль. Спілкувались з нарядженими магами і вождями племен. Оці племена уцілівші з Канади Америки та Мексики і запросили мене до співу. У супроводі кобзи проспівав дві пісні. Цей виступ теж можете знайти у мережі інтернет. Потім довго спілкувались і співали з цими пишно нарядженими індіанцями. У нас дуже багато спільного у символіці і тяжкому житті. Кілька днів жив у професора який за дружину взяв собі київську балерину. Вона цьому індіанцю хлопчика народила. Живуть душа в душу. Він і запрошує з виступом до університету в якому працює. Потім їхав до Лос-Анджелесу. У Лос-Анджелесі жив і працював видатний бандурист Василь Ємець який у 1916-му році співав у Великому театрі, потім у 1917р. жив у Сосниці і брав уроки у Олександр Корнієвського. У 1918р. створив першу в Україні капелу бандуристів імені Тараса Шевченка. Доля цієї капели тяжка. Під час другої світової війни Григорій Китастий перевозив капелу до західної Європи а потім до Детройту в Америку. Там вона і сьогодні славно працює.
У Лос Анжелесі жив прославленій бандурист Василь Ємець. Я вже не вперше поклав квіти До поховання Василя Ємця на знаному цвинтарі у стіні у Голівуді. Наближається сторіччя створення капели бандуристів і нам в Україні треба подумати про вшанування цієї дати, і про вшанування та можливо і про перепоховання Василя Ємця до України. Професор мріяв про це. До дня незалежності не дожив. Десь блукають шість бандур зроблених ним у Америці і багато наукових праць. Ведемо пошуки цієї спадщини. У столиці Каліфорнії, місті Сакраменто, провели великий фестиваль. Збирали кошти на потреби війни. Виступав з духовим оркестром та капелою бандуристів.
Кореспондент: "Що вам запам'яталось найбільше?"
Зустріч з Василем Лопатою. Саме до Сан Франциско я і добирався з великим хвилюванням. У тому великому місті тривалий час після тяжкої хвороби живе наш славний земляк. Це Народний художник України, Лауреат Шевченківської премії Василь Лопата. Отой Лопата що гривні українські намалював і ще багато чого неперевершеного створив в Україні. Тривалий час про його ніхто не чув і ніхто його не бачив. Він ні з ким крім своєї дружини не спілкується. Хоче щоб його пам'ятали таким якого в Україні бачили. Тепер його весь світ бачить в мережі Інтернет. Я просив його відкрити мені двері коли прийду. 28 квітня йому виповнилось 75 років. В цей день я знову по телефону добивався свого. Тут здається щось уже трапилось. Йому дала телефон його дружина. Я найкращими словами його вітав і говорив, що виламаю двері, якщо не дозволить мені прийти і привітати з днем народження. Він весь час щось шипів і раптом промовив: "Вася, приходь". Я розмовляв, а він довго не віддавав телефон дружині. Так воно і сталося. Я йому пів-дня вдома співав. Потім ми обідали довго. Розповідав йому всю правду про Україну. Надарував своїх записів різних. Знову співав, а він плакав і після кожної пісні говорив: "Дякую, дякую, дякую!". Плакали ми там усі. Як защасливилась його дружина Регіна. Як розчервонілись у його щоки, і як він почав бігати по квартирі, і щось там весь час шукав. Я запевняв його що він здоровий і зовсім одужає і ми поїдемо в Україну. Потім приніс свою роботу і попросив Регіну подарувати мені. Я відмовився брати без підпису і він взявся підписувати. Я все це зафільмував. Трусилась його ліва рука яка тримала праву. Права рука зовсім не слухається його. Підписав. Трусилися і мої руки. Це навіть на відео видно. Побіг приніс книгу "Лис Микита", яку вимальовував у Америці і знову вимальовував підпис і подарував моїм онукам. Прощались зі сльозами. Приніс гривну яка була видрукувана у Канаді у 1994 році. Я і Регіні говорив, що гривну треба лишить, як рідкий експонат. Василь махав руками, що у його ще такі гроші є, що це плата за домашній концерт. Потім ще дарував мені подарунки які мені і в дорогу складно було брати. Я відправив свої речі поштою і тепер у моїй домівці на видному місті ці дорогі моєму серцю глиняні посудини.
Днями Регіна прибуде до України. Треба описати всі роботи художника і здати під охорону. Це безцінні роботи. Запитав коли я ще приїду. Я пообіцяв приїхати у листопаді 2016року. Маю запрошення від трьох університетів американських. Уже втретє запрошують до Стендфордського університету. Після цього візиту можна сміло було їхати в Україну. Ціль було досягнуто.
Кореспондент:" Ви ще впродовж місяця гастролювали?"
Я б не називав це гастролями. Я добирався до міста Сіетл, штат Вашингтон та до міста Портленд, штат Орегон, для проведення благодійних концертів, які рекламувались протягом півроку. Американський уряд виділив мільйон доларів на придбання військового госпіталю для потреб українського війська. Це обладнання завантажили у сорокатонний вагон. Всі витрати по оформленню і перевезенню контейнера взяла на себе українська громада. Треба було зібрати 18 тисяч доларів щоб цей вагон вирушив морем в Україну. До проведення концерту було зібрано дві треті суми. Скільки було зібрано на концерті я не знаю і сьогодні але можу доповісти. Коштів вистачило для відправки цього контейнера. Сьогодні наш госпіталь у відкритому морі прямує в Україну. Коли українці в купі то це велика непереможна сила. І не речі головне. Я мало коли про це розповідаю. Подарував - забудь. І справді дещо призабув. Минулого року, через 25 років, отримав подяку від головного лікаря чернігівської обласної дитячої лікарні Олександра Карети. Він потиснув мою руку дякуючи за подаровані фіброгастроскопи фірми "Олімпус". Ці пристрої загальною сумою п'ятдесят тисяч доларів прибули до лікарні з Японії. За зароблені у Австралії кошти ми викупили їх там і адресували до Чернігова. Я їх і ще не побачив. Але вони успішно і сьогодні працюють у лікарні. Працює і в обласній лікарні томограф фірми "Олімпус",привезений з Бельгії. Його вартість мільйон доларів. Возив до Чернігова подарунки дітям Чорнобиля впродовж десяти років. Це заслуга громади української з багатьох держав, які приходили на мої концерти. Понад двісті тон до Чернігова було привезено. Вартість теж поважна. На долар із семи нулями. Коли вигнали з роботи у філармонії, поїздки до Європи припинив і жодного транспорту до Чернігова не прийшло. А тепер ніби знову за старе взявся. Тільки тепер вожу, як бачите, гуманітарку за кордон у зворотному напрямку. Там збираю людей для єдності та боротьби. У нас кривава війна знову в Україні. Тільки загальними силами ми доб'єм ката. За межами України проживає 20 мільйонів українців. Це і втрати, і великий наш резерв. Українці в Україні і за її межами повинні знати на якій землі живуть, і повинні примножувати славу своїх пращурів. Повинні знати і шанувати своїх героїв. Світова наука і політика про наші здобутки добре знає. Треба щоб про це знали всі українці. Швидше з ярма виплутаємося. Старшим хоча б на час війни треба забути в якій частині України жили їхні діди та прадіди.
Цього разу в Україну вирушав з Чікаго. Там чекали на приїзд Святішого патріарха Святослава. Співав на патріаршому обіді. Патріарх закликав на сеноді всіх єпископів греко-католицької церкви поширювати у всьому світі правду про Україну і про жахливу війну, яка ще не завершилась. Багато держав аж до Ватикану уже про цю війну забути хочуть. У храмах різних конфесій відправлено службу Божу за загиблими воїнами в Україні. Відспівали і пам'яті Дмитра Гнатюка.
Кореспондент: "Чим ще запам'яталась поїздка?"
Виступив у дитячому садку американському у місті Портленд. Результат несподіваний. Перекладають для дітей мій виступ та літературу. Все це поширюють в Інтернеті. Університет цього міста, де збирали кошти для відправки вантажу в Україну, запрошує на осінь для виступу перед студентами. У Чікаго відбулась зустріч з Віталієм Кличком. Там не співав але домовились про зустріч у мерії Києва для вирішення питання встановлення пам'ятника Івану Франку у Києві. Мусимо постаратися до 160 річниці від дня народження та 100 річчя від дня смерті у 2016 році. Академік Володимир Чепелик розробив унікальний пам'ятник – «Іван Франко з дружиною під час вінчання»
Кореспондент: "А які плани в Україні?"
В Україні буду виступати у філармонійних концертах у Чернігові та за межами області з Національним оркестром народних інструментів та в зоні АТО. Поїду з музичним батальйоном на фронт. Організовуємо ряд мистецьких заходів "Не пора москалеві служить" до ювілею Івана Франка. 27 серпня 2016 року. Буде ще багато заходів мистецьких в Україні і за її межами.
Переможемо!
15.06.2016
