Що вважається грошовою позикою?

Виникла така ситуація: людина у якої я працювала не офіційно подала на мене позов у суд, що начебто я позичала у нього грошові кошти у розмірі 15000 грн. Є чеки, які підтверджують, що людина відправляла гроші а я їх отримала. Але не має розписки, яка б підтвердила що ці кошти я позичила. Роботодавець привів свідків які підтверджують, що я позичила кошти, та насправді я їх не позичала. Порадьте, будь ласка, як довести, що ці кошти не є позикою.

Відповідь юридичного консультанта:

В даній ситуації можна запропонувати наступні шляхи захисту від агресивної поведінки іншої сторони, що можуть бути використані одночасно.

По-перше, це процесуальний захист, що може бути здійснений або у запереченні факту укладення договору і підтвердженні укладення трудового договору, або у пред’явленні зустрічного позову до роботодавця щодо відшкодування завданих збитків чи моральної шкоди. У Вашій ситуації заперечення факту укладення договору позики і підтвердження укладення іншого договору видаються достатніми засобами процесуального захисту, що можуть обґрунтовуватись наступними причинами. Відповідно до ч. 1 ст. 1047 Цивільного кодексу України договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. Оскільки неоподатковуваний мінімум доходів громадян становить 17 грн., то відповідно договір позики має укладатись у письмовій формі, якщо його сума перевищує 170 грн. Як визначено ч. 2 ст. 1047 Цивільного кодексу України, на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей. У Вашій ситуації такий документ не видавався, а чеки, що підтверджують перерахування коштів, не підтверджують укладення договору позики, оскільки кошти могли перераховуватись на виконання будь-яких договорів. Крім того, за змістом ст. 218 Цивільного кодексу України ані заперечення стороною вчинення правочину, ані підтвердження його вчинення не можуть ґрунтуватись на свідченнях свідків. Відтак, з названих Вами доказів жоден з них не є належним для підтвердження факту укладення договору позики. В свою чергу, Ви можете також залучити до процесу свідків, які б підтвердили, що Ви працювали на роботодавця, знаходились у нього в офісі, ходили на роботу, виконували якісь функції тощо.

По-друге, поряд з судовим процесом не зайвим буде звернення до органів нагляду за додержанням законодавства про працю, а саме до Державної інспекції України з питань праці (офіційна сторінка цього органу в Інтернеті: http://dpu.gov.ua/default.aspx). У даному випадку присутні ознаки грубого порушення законодавства про працю, а саме невиконання вимог законодавства щодо офіційного оформлення працівника. Крім того, видається необхідним також звернутись до органів прокуратури з повідомленням про правопорушення, які мають ознаки: порушення законодавства про працю (ст. 41 Кодексу України про адміністративні правопорушення), вимагання (ст. 190 Кримінального кодексу України) та грубе порушення законодавства про працю (ст. 173 Кримінального кодексу України). Водночас для якісного ведення Ваших справ у суді та інших органах державної влади радимо звернутись до юриста за отриманням кваліфікованої юридичної допомоги.